Шрифт:
Интервал:
Закладка:
1349
На это преодоление «ученого формализма» в романах «Доктор Серафикус» и «Без почвы» справедливо обратил внимание М. Шкандрий: Шкандрий М. Революція як стиль: проза Віктора Домонтовича // Віктор Петров: мапування творчости письменника / Ред. К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська. Kraków: TAiWPN Universitas, 2020. С. 235–254.
1350
См.: ЦДАМЛМУ. Ф. 243. Д. 41 (Петров В. П. Платоничная мистика и миросозерцание примитивных народов. [1918]).
1351
Кларк К. Петербург, горнило культурной революции / Пер. с англ. М.: Новое литературное обозрение, 2018. С. 22–23; Kunichika M. «Our Native Antiquity»: Archaeology and Aesthetics in the Culture of Russian Modernism. Boston: Academic Studies Press, 2015.
1352
Савицкий С. О происхождении русской философии из духа номадизма: Книга В. Эрна о Г. Сковороде и скифская мифология русского модернизма // Die Welt der Slaven. 2020. Bd. 65. № 1. S. 56–72.
1353
Bernasconi R. Lévy-Bruhl among the Phenomenologists: Exoticisation and the Logic of ‘the Primitive’ // Social Identities. 2005. Vol. 11. № 3. P. 229–245.
1354
Петров В. П. Міфологема «сонця» в українських народних віруваннях та візантійсько-гелліністичний культурний цикл // Етнографічний вісник. 1927. Кн. 4. С. 36–60.
1355
Петров В. Гр. Сковорода в «Очерке развития р. философии» Шпета. [Рец. на: ] (Густав Шпет. Очерк развития русской философиаи. Первая часть. 1922. Петербург. Изд-во «Колос». Стор. 68–83) // Записки Історично-філологічного відділу Української академії наук. К., 1926. Кн. VII–VIII (1926). С. 497–503.
1356
Петров В. Потебня й Лотце // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. 1923. Кн. 4. С. 259–263; Петров В. До питання про Потебню й Лотце // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. 1926. Кн. 9. С. 367–368.
1357
Ветухов О. В. До розуміння Потебні // Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури. Харків, 1926. Т. 2/3. С. 11–38; Харцієв В. Потебня і «лапки» // Червоний шлях. 1925. № 5. С. 158–164.
1358
Интересной параллелью к деканонизации Потебни в новом идейном и политическом климате 1920‐х годов может выступать критика Бахтина конца 1990‐х (когда Брайан Пул указал на неоговоренные текстуальные заимствования Бахтина у Кассирера: Poole B. Bakhtin and Cassirer: The Philosophical Origins of Bakhtin’s Carnival Messianism // South Atlantic Quarterly. 1998. Vol. 97 № 3/4. P. 537–578).
1359
В своих мемуарах будущая писательница Зинаида Тулуб отметила неприязнь Лободы и киевских профессоров к Овсянико-Куликовскому и его академическим успехам как раз в 1912–1913 годах: Тулуб З. П. Моя жизнь. К.: Киев – Париж – Дакар, 2012 С. 356.
1360
См.: Ушкалов Л. В. Потебня і Сковорода: ловитва невловного птаха // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. 2016. № 74. С. 7–16.
1361
Пелешенко Н. Рецепція творчості Г. Сковороди в українській літературі 1920–1940‐х років // Наукові записки НаУКМА. К., 1999. Т. 17. Серія: Філологія. С. 61–67; Ушкалов Л. Від Сковороди – до Маркса, від Маркса – до Сковороди // Слово і Час. 2016. № 12. С. 57–72; Мовчан Р. В. Сковорода в контексті українського літературного модернізму 1920‐х років // Антипролог: Збірник наукових праць, присвячених 60-річчю чл. – кор. НАН України Миколи Сулими. К.: ВД «Стилос», 2007. С. 345–361; Сінченко О. Особа Григорія Сковороди в інтерпретації Віктора Петрова // Там же. С. 373–382.
1362
Наброски к незаконченной работе о Франсе 1920‐х годов сохраняются в личном фонде Петрова в ЦДАМЛМУ.
1363
Петров В. Потебня – фольклорист (Спроба реконструкції системи методологічних поглядів Потебні) // Український засів: Літературний часопис. 1943. № 4. С. 110–130.
1364
Хвильовий М. Твори: В 5 т. Торонто: Смолоскип, 1982. Т. 4. С. 179.
1365
Козлов Р. Концепт theatrum mundi в наукових есеях Віктора Петрова // Віктор Петров: мапування творчости письменника / Ред. К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська. Kraków: TAiWPN Universitas, 2020. С. 271–284.
1366
Недавно этот роман появился по-русски в «Новом мире» в сопровождении серьезной статьи бывшего харьковчанина, потом сотрудника ЦК КПСС и критика структуралистов Ю. Я. Барабаша (который после 1991 года немало публикует о Гоголе, украинской «антисоветской» эмиграции, барокко или Сковороде) – биография, отчасти схожая с многоликостью / «масочностью» самого Петрова: Барабаш Ю. Кто вы, Виктор Петров? В. Домонтович (Петров) и его повесть «Без почвы»: Всё не то, чем кажется // Новый мир. 2012. № 8. С. 156–174.
1367
См. о модернистских трактовках первобытности: Prehistories of the Future: The Primitivist Project and the Culture of Modernism / Elazar Barkan, Ronald Bush (eds.) Stanford: Stanford UP, 1995.
1368
Тиханов Г. Семантическая палеонтология в контексте истории советского литературоведения: 1930–1950‐е годы // Клио в зазеркалье: Исторический аргумент в гуманитарной и социальной теории. М.: НЛО, 2020. С. 243–274.
1369
Из личного интервью Александру Дмитриеву 10 января 2016 года.
1370
Детальней всего – в неопубликованной работе второй половины 1930‐х «Основные проблемы фольклора и идеологии первобытнообщинного периода», хотя разные версии этой конструкции встречаются во многих текстах Петрова вплоть до 1960‐х годов. См.: Петров В. Основні проблеми фольклору й ідеології первіснообщинного періоду // Петров В. Розвідки: У 3 т. / Упор., передм. і прим. В. С. Брюховецького. К.: Темпора, 2013. Т. 3. С. 1542–1601.
1371
Чижевський Д. Культурно-історичні епохи. Авгсбург; Монреаль: Накладом Тов-ва прихильників УВАН, 1948.
1372
Имеется в виду пассаж из поэмы «Чумаки» (1924) Рыльского, написанной октавами:
Конечно, вурдалаки – дань химере,
И ведьмы – ложь! Не верю я в чертей, –
О вы, Колумбы будничных Америк,
Апостолы потрепанных идей!
Но ложь – еще одна ступень в преддверье
Науки; и в тумане прошлых дней
Она рождала целые системы:
«Мифологема – мать философемы!»
