дорослої незайманої пари. Тільки дорослий незайманий чоловік і доросла незаймана жінка можуть кохати і бути вірними. Це досконалі статеві стосунки. Моральна людина любить себе і вона вірна собі, значить, у людині протилежної статі вона бачить себе і тому любить у людині себе. Любов до людини це продовження себе. Виявляється, що можна любити не тільки себе, а й в іншій людині можна бачити себе. Тому дорослий незайманий може любити тільки дорослу незайману, а інакше в розбещеній жінці незайманий не побачить себе, і тому не зможе її полюбити. Насправді досконале кохання, яке я описую, надзвичайно рідкісне явище. Однак тільки таке чисте цнотливе кохання може існувати в досконалому світі. У нинішньому ж песимістичному світі часто трапляється сурогатне кохання, яке називають коханням, але яке таким не є. Світ розбещений і тому в ньому практично відсутня довічна вірність. І, безумовно, любовні статеві стосунки існують не для дітонародження, бо аморальність дітонародження вже була мною описана, також такі стосунки існують не для тілесних задоволень. Досконале кохання це казус почуттів. Адже людині виявляється замало самої себе і тому в іншій людині вона бажає знайти себе. Немов людині, яка полюбила, потрібно побачити в комусь своє відображення. Можна навіть сказати, що кохання це і є дзеркало, коли бачиш начебто себе, але там, у відображенні, чомусь хтось інший. Там щось таке схоже, але водночас таке інше. Там хтось такий рідний, і такий нерідний. Одним словом, кохання це щось дивне. Кохання — це дивне дзеркало. Вірність самому собі є запорукою вірності в коханні. Вірність моральна, коли моральна вірність. Досконалість у незайманості. Моральним є незаймане кохання. Однак моральна людина, яка любить себе, не потребує когось іншого, вона самодостатня і їй достатньо її власної цноти. Ось у чому полягає безстатевість. Потрібно любити себе і потрібно любити свою цноту. Бути незайманим, означає уникнення багатьох страждань, пов'язаних зі статтю. Бути моральною людиною, яка любить свою цноту, надзвичайно важливо. Інші люди вільні й можуть розпоряджатися своїм тілом і своїм розумом так, як вони того хочуть. Хтось із них позбавляється цноти, а хтось її зберігає. Морально ж берегти свою цноту, не вступаючи в аморальні статеві зв'язки. Статевий зв'язок можливий тільки у взаємному досконалому коханні. Однак у майбутньому статеві стосунки втратять свою колишню значущість. Вірність вільна. Вірність це не примус, не традиція. Вірність — це природна цілеспрямована чуттєвість. Любов до самого себе пов'язана з любов'ю до людей. Але люди найчастіше не люблять себе, тому захоплюються іншими особистостями, так працює культ особистостей, релігійні культи або світські культи. Люди не люблять себе, тому вступають у статеві зв'язки з багатьма людьми, вони немов протестують проти справжнього незайманого кохання, вони задовольняються сурогатом любові. Вони не відають про те, що саме в незайманій вірності полягає радість і спокій. Тоді як у розпусті тільки занепокоєння і нещастя людське. Незайманість, любов, вірність — ось тріада моральності статевих стосунків, ось послідовність статевих стосунків, така будова досконалості.

Глава четверта. Моральність тверезості. Аморальність одурманення

Попередня глава підтвердила те, наскільки статевий потяг небезпечний. Цей біологічний дурман знаходиться в самому тілі людини. Навіть якщо людина розумом своїм відкидає все те, що пов'язано зі статтю, її тіло спрограмовано так, що воно в певні дні збуджується, закликаючи людину до статевого розмноження. І це мука для людини. Людина страждає через свою фізіологію, пов'язану зі статевою приналежністю. Причому страждають усі люди без винятків, хто фізично, а хто морально. Скільки насильства пов'язано зі статтю, скільки агресії, болю і страждань. Кажуть, що жінка народжує в муках нове життя, тоді у світі стає на одну людину або на кілька людей більше. Так відбувається в кращому випадку. Але буває, що дитина народжується мертвою, хворою, понівеченою. Скільки викиднів, абортів. Дуже багато. Тут присутня смерть, скорбота. Народження дитини це низка випадковостей. Якби статеві функції тіла людини приносили б тільки задоволення і радість, то в мене б не виникло з цього приводу жодних запитань. Але у статі є інша темна сторона, про яку не варто замовчувати. Стать — це тваринний дурман у людині. Потім людині навіюють, що вона така-то і тому має поводитися так-то. Це несвобода. Свобода, мені здається, в безстатевості. Безстатевість це не заперечення своєї статі, це не відраза від своєї статі, безстатевість — це коли людина бачить себе насамперед людиною. Світу потрібне спрощення. Однак не тільки тілесність людини наділена дурманом, але існують ще й зовнішні дурмани, які здебільшого створила сама людина, і які дуже небезпечні для будь-якої людини. До їх числа входять усі наркотичні речовини, весь тютюн, весь алкоголь. Як предмети, що стоять на полицях у певних тарах, вони не є небезпечними, небезпечним є їхнє придбання і небезпечним є їхнє вживання в будь-якій кількості. Аморальним є вживання наркотичних речовин, тютюну й алкоголю в будь-яких кількостях. Моральна тільки тверезість. Абсолютно моральна людина, це та людина, яка ніколи не вживала в будь-яких кількостях усі ці дурманні речовини. На правильному шляху перебуває та людина, яка в минулому куштувала будь-які дурмани, але потім назавжди відмовилася від них і нині живе тверезо. Однак краще, щоб людина взагалі ніколи не пробувала цих дурманів. Тверезість — це щоденний тверезий розум, чистий і не помутнілий розум. Єдине, де можна використовувати ці речовини, то тільки в медицині або в промисловості, доки медицина і промисловість не винайшли їм заміну. За інших обставин усі ці предмети шкідливі і вкрай небезпечні. Ці предмети творять зло з людьми. Вживши ці дурмани, людина стає байдужою, безпринципною, аморальною, вона починає чинити всілякі погані вчинки, вона дурнішає і перестає володіти своїм тілом, перестає володіти своїм розумом. Прикладів такого злого впливу на людей предостатньо. Алкоголь посилює зло в людині, штовхає її на нерозсудливість, недалекоглядність, через що людина не може вгадати наслідки своїх поганих вчинків, так само шкідливі й наркотичні речовини. Потім у людині утворюється залежність. Навіть якщо людина рідко п'є алкоголь, однаково вона знає ті обставини, ті дні, в які нібито потрібно пити алкоголь. Ця послідовність дій уже є залежність, зокрема це і є встановлення аморальних традицій у людині. Залежність — це коли працюють зв'язки дій: вечір-алкоголь, зустріч-алкоголь, святковий день-алкоголь, смуток-алкоголь, радість-алкоголь. Немов алкоголь слугує доповненням, без якого цілком можна обійтися, навіть скажу, що без алкоголю потрібно обходитися. Так традиція перетворюється на автоматизм. Моральна ж людина назавжди відмовиться від алкоголю, тютюну та інших наркотичних речовин. Моральна людина проживе своє життя тверезо. Людина,